ТЕРІОЛОГІЧНА ШКОЛА

Таким чином, короткий огляд міжнародних договорів, Стороною яких є Україна, свідчить про значну увагу міжнародного екологічного законодавства до питань мисливського господарства, збереження та невиснажливого використання мисливських видів тварин.
Активна природоохоронна позиція мисливських організацій та окремих мисливців є основою для належного виконання Україною відповідних міжнародних зобов'язань та сприятиме збереженню мисливської фауни у довгостроковій перспективі.

Колишня радянська прибалтійська республіка, а нині розвинена європейська країна Латвія має територію 64 589 кв. км (дорівнює території Галичини). За останні роки там налічується оленя близько 45 000 голів, добувається – 5000 голів, кабана 70 000 голів, добувається – до 30 000 голів, чисельність козулі до 200 000 голів, добувається до 30 000 голів. Це в 3–5 разів більше, ніж в Україні, і в десятки разів більше, ніж у моїй рідній Галинчині.
У чому ж справа? Як їм це вдається? Кліматично-природні умови в нашому Поліссі, Волині, Галичині схожі на прибалтійські. Донедавна в Прибалтиці ведення мисливського господарства було не краще за наше нинішнє, але за останні роки в мисливському господарстві прибалтів стався «прорив». Хоча в Литві і за радянських часів ведення мисливського господарства було на гарному рівні, тепер до збережених традицій ще додали новітні методи та технології, норми та закони ЄС, все це привело до високих досягнень у галузі мисливського господарства.
Згадую заголовок відомого в радянські часи журналу «Охота и охотничье хозяйство» – «Урожай збирають браконьєри». Минуло 25 років, а в нас і надалі в угіддях «господарюють» браконьєри. Інакше, як пояснити, що в сусідній Польщі добувають копитних у 10–15 разів більше, ніж в Україні.
Згідно зі статистикою в Польщі в 2008 році добуто: оленя – 40 825 голів, кабана – 149 279 голів, козулі – 141 000 голів. І це при тому, що територія Польщі трохи більша за половину України.
А якщо подивимося на ще одну сусідку – Угорщину, яка вшестеро менша за Україну (93 030 кв. м), і скільки вони добувають диких копитних, то напрошується логічний висновок. Так, в Угорщині в 2010 році було добуто: оленя – 39 300 голів, кабана – 111 200 голів, козулі – 89 800 голів.
Можна ще навести приклади: Австрія, Німеччина, Франція. В Німеччині такого поняття як «браконьєрство» взагалі немає! Можна сказати, що там немає і вовка, і «сфальсифікованих даних обліку звіра»,і за допомогою Інтернету будь-хто без проблем може перевірити правильність офіційних даних: у 2009 році добуто оленя – 67 246 голів, кабана – 646 790 голів, козулі – 1 102 604 голови, а в 2010 році добули оленя – 67 356 голів, кабана – 440 354 голови, козулі – 1 153 073 голови.
Усе це підтверджує, що в Європі незалежно від географічного розташування країни, природно-кліматичних умов, систем управління тощо ми, українці, залишаємось далеко позаду.
Коли в нас мисливське господарство «нерентабельне», то в ЄС, за моїми підрахунками, обертається 16 млрд євро на рік. В Америці мисливці та рибалки витрачають 8,6 млн доларів на !годину!, річний оборот становить близько 76 млрд доларів, а в мисливській галузі працює 1 600 000 осіб.