чорнобильські цукерки від радіації для Анюти
готуючися до поїздки на нову теріошколу (2010, Шацьк), пригадав, як ми виїжджзали з Чорнобильської зони, де проходила теріошкола 2006 року. Сергій Гащак (чи ще хтось) дав у дорогу пару великих пакунків льодяників: різнокольорових, у прозорих обгортках, таких як величезні таблетки. поки ми доїхали до блок-посту, то все розтрусилося з кульків (буває такий целофаноподібний крихкий матеріал) і лежало купою на сидінні. нашою задачею було вийти з автобусу і пройти тести на накопичену радіацію, притискаючися до таких собі автоматів турнікетами (фотки внизу), а потім повернутися і їхати далі.
Андрій Сагайдак першим вкусив радість тих цукерок і роздавав їх щедро всім, хто заходив назад в автобус, аж поки не вирішив то все дозувати, бо солодощів було не так багато. однією з останніх зайшла Аня Зайцева і наївно спитала, що ж це таке всім дають, а їй не поспішають. не довго розмірковуючи, Андрій спитав: а яка у тебе засвітилася лампочка? ...? ну на табло контролю? як це не дивилася? це антидот, і все роздається відповідно до кольору лампочок. а інакша таблетка може тільки зашкодити.... автобус тим часом мчав вже на Київ. Анюта пробувала з'ясувати, де це пояснювали, як же туди повертатися, а всі підступно мовчали і давилися цукерками і сміхом. Андрій довго ще припирав Аню додатковими питаннями і пропонував з'їзсти одну зелену замість двох червоних, що так в принципі допускається. на тому й порішили, але, здається, подальші жарти вже смішили не всіх. бо тепер Сагайдак відбивався від Зайцевої.... але то вже інша історія.
чорнобильські цукерки
Модератор: zag
чорнобильські цукерки
"робота - не вовк"? Робота — не я... — думав вовк