|
|
Передмова до факсимільного видання
Словник
зоологічної номенклатури (1927–1928) / Інститут зоології
НАН України (автор передмови чл.-кор. НАН України І. А.
Акімов). — Київ: Наукова думка, 2005. — (Факсимільне відтворення).
Вельмишановний читачу, перед Вами — "Словник
зоологічної номенклатури", виданий природничим відділом
Інституту української наукової мови УАН у 1927–1928 р.,
бібліографічна рідкість і пам'ятник української лексикографії.
На розвитку української наукової термінології
позначилася вся драматична історія української культури
в цілому, з її довгими "льодовиковими періодами"
і короткочасними "відлигами". Проміжки часу,
коли щойно зруйнована державна система насильства ще не
встигла знову зібрати себе з дрізок і шматків, не раз
ставали щасливими миттєвостями свободи для творчої сили,
що живить культуру.
Як зазначали самі укладачі цих словників,
їхньої лексикографічної роботи не було б зроблено, якби
їй не передувала праця Івана Верхратського (1846–1912),
який зібрав найперші і до того часу найзначніші матеріали
до української термінології і номенклатури, переважно
в тоді австро-угорській Галичині. Матеріали, зібрані серед
народу, Верхратський "точнісінько так, як чув, і
записував, не допускаючи ніяких змін" [1]. Протягом
другої половини XIX ст. біологічна лексикографія була
майже виключно західноукраїнською; в Східній Україні через
репресії (т. з. Валуєвський циркуляр 1863 р., емський
акт 1876 р.) вона занепадає. У той же час ліберальне ставлення
Австро-Угорської монархії до викладання в школах слов'янськими
мовами, у т. ч. українською, сприяло створенню також і
природничої термінології. Слід зазначити, що і Верхратський,
і його наступники не обмежувалися тільки збиранням народних
назв тварин і рослин. Для термінів і назв, для яких в
українській мові відповідників не було, вони створювали
нові відповідники, новоутвори, на кшталт тих, що ними
у той самий час збагачувалася мова сусідньої, також австро-угорської,
Чехії. На жаль, Верхратський не зазначав, які з зібраних
ним термінів є зафіксованими з народних уст, а які створив
він сам.
У Східній Україні на початку XX ст. українську
термінологію збирали і члени гуртка натуралістів при Київському
політехнічному інституті, і термінологічні комісії при
Київському товаристві "Просвіта" і при харківському
Товаристві ім. Квітки-Основ'яненка [2].
Перші роки після відродження України позначилися
необхідністю створення українських підручників для шкіл
та вищих учбових закладів, у тому числі і з природничих
наук. Назустріч цьому в українську лексикографію прийшли
вчені-ентузіасти, закохані в українську мову і водночас
виплекані класичною зоологічною школою найвищого ґатунку
XIX і початку XX ст. Стихійна термінологічна робота в
1917–1919 мала наслідком видання біля 20 словників, які
нерідко укладали люди, що не мали належного лексикографічного
досвіду і знань. Тому в 1918 р. було утворено Термінологічну
комісію Українського наукового товариства, що мала на
меті укладання словників з природничих наук.
На доручення Термінологічної комісії 1919
р. було видано друком словник української ентомологічної
номенклатури, укладачем якого був Іринарх Михайлович Щоголів
(1873–1943) і складено словник орнітологічної номенклатури
Миколи Васильовича Шарлеманя (1887–1970). Кількома роками
пізніше, 1923 р., Сергій Сергійович Паночіні (1891–1937?)
запропонував "Проєкт української номенклатури вищих
таксономічних одиниць", що мав на меті уніфікацію
українських назв родин, родів, тощо. Цю працю було продовжено,
і протягом кількох наступних років втілено у чотирьох
зоологічних словниках — саме тих, що ви зараз тримаєте
у руках, — і що їх уклали троє названих вище зоологів,
а також Кость Іларіонович Татарко (1903–1986).
Засади, на яких побудовано ці словники,
викладено у статуті Термінологічної комісії: 1) збирання
і систематизація термінологічного і номенклатурного матеріалу;
2) в разі відсутності народного і літературного матеріалу
утворення потрібних термінів і назв. Саме так, за взірцем
термінологічної практики Верхратського, було утворено
чимало назв безхребетних у словнику С. Паночіні; численні
назви, наведені тут, а також в ентомологічному словнику
І. Щоголева, є створеними ще І Верхратським. У більшості
випадків укладачі зазначають походження назв, літературне
або народне, із зазначенням місцевості, з якої походить
народна назва.
Як відомо, подальша доля цієї праці і її
авторів була трагічною: в 1933 році Комісія Наркомату
освіти розгорнула "широку роботу щодо остаточного
викриття і викорінення націоналістичних викривлень на
мовній ділянці" [3]. Інститут української мови було
ліквідовано, співробітників репресовано, а практично весь
наклад словників вилучено. Видані у 1934–1935 рр. російсько-українські
термінологічні словники, зокрема, біологічний [4], побудовані
переважно на засаді творення прямих відповідностей російським
термінам, несли тавро зросійщення української наукової
мови.
Уже в 1960-ті роки Костем Іларіоновичем
Татарком було зроблено спробу видати збережені і доповнені
ним лексикографічні матеріали, за сприяння та співпраці
академіка Олександра Прокоповича Маркевича. Значно перероблений
і виправлений "на вимоги часу", словник [5]
був виданий у 1983 р. і на сьогодні лишається єдиним доступним
для науковців, викладачів і студентів джерелом української
зоологічної номенклатури і термінології, однак, вирізняється
певним відсотком лексем, що є простими "кальками"
відповідних російських назв. Деякі вдалі народні синоніми
було також вилучено. Таким чином, оригінальний доробок
знавців живої української мови у цій роботі було, на жаль,
значною мірою втрачено.
Сьогодні, як ніколи, існує потреба в культивуванні
української мови найвищого ґатунку, у тому числі мови
наукової, якою користуються викладачі, дослідники і студенти,
і ми маємо донести до наступних поколінь те найкраще у
науковій мові, що зберегли і примножили наші попередники.
З цією метою в Україні було створено Комітет з наукової
термінології при Президії Національної академії наук України,
головою якого є академік НАН України Дмитро Михайлович
Гродзінський. При Інституті зоології ім. І. І. Шмальгаузена
НАН України працює Комісія з зоологічної термінології,
яку очолює доктор біологічних наук, професор Марина Дмитрівна
Зерова. Провідні українські зоологи дійшли висновку, що
факсимільне перевидання унікального лексикографічного
документа — "Словника зоологічної номенклатури"
— є єдино можливим відправним пунктом для розвитку сучасної
української зоологічної номенклатури і термінології. Недостатній
поліграфічний рівень оригіналу, безумовно, відображається
на якості видання, але це жодною мірою не зменшує його
цінності як прекрасної історичної пам'ятки української
лексикографії. Співробітник Інституту зоології В. О. Корнєєв
разом з С. В. Корнєєвим узяли на себе труд найкращим чином
підготувати цей словник до перевидання.
Члени комісії готують зараз оновлений,
ретельно перевірений словник української зоологічної номенклатури
з відповідниками багатьма європейськими мовами, який побачить
світ в електронній і паперовій формі і стане у пригоді
викладачам, науковцям і перекладачам науково-популярної
літератури і кінофільмів.
Ми вдячні Інституту енциклопедичних досліджень
НАН України, а також М. М. Біляшівському (Університет
Тараса Шевченка), Ю. П. Некрутенкові, В. О. Харченкові
(Інститут зоології НАН України) і С. М. Селіверстовій
(Інститут літератури НАН України) за надання цінних відомостей
з історії зоологічної лексикографії.
* * *
Беручися до роботи, ми маємо подбати про
належний інструментарій. Будуючи дім, ми перевіряємо міцність
його підвалин. Бажаючи отримати добрих плодів з дерева,
ми маємо опікуватися його корінням.
Директор Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена
НАН України
член-кореспондент НАН України
І. А. АКІМОВ
виноски:
[1] Верхратський І. Початки до уложення
номенклатури і термінольогії природописної народньої.
— Львів, 1869. — Вип. 3. — С. 3.
[2] До історії організації термінологічної справи на Україні
// Вісник Інституту української наукової мови. — Київ,
1928. — Вип. 1. — С. 10–11.
[3] Резолюція Комісії НКО для перевірки роботи на мовному
фронті в питаннях термінології // Мовознавство. — 1934.
— Вип. 1. — С. 19–20.
[4] Російсько-український словник біологічної термінології
для середньої школи. — Харків: Радянська школа, 1935.
[5] Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський
зоологічний словник. Термінологія і номенклатура. — Київ:
Наукова думка, 1983. — 412 с.
Цитування
Акімов І. А. Передмова // Словник
зоологічної номенклатури (1927–1928) / Інститут зоології
НАН України (автор передмови чл.-кор. НАН України І. А.
Акімов). — Київ: Наукова думка, 2005. — (Факсимільне відтворення).
— С. 3–6 (нумерація сторінок відсутня).
бібліографія перевидання:
Словник зоологічної номенклатури (1927–1928) / Інститут
зоології НАН України (автор передмови чл.-кор. НАН України
І. А. Акімов). — Київ: Наукова думка, 2005. — (Факсимільне
відтворення).
бібліографія теріологічного розділу
словника:
Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні // Шарлемань
М., Татарко К. Назви хребетних тварин. — Київ: Держ. вид-во
України, 1927. — С. 9–67. — (Словник зоологичної номенклатури.
Частина 2).
читати
оригінал (теріологічна частина - pdf) >>>
|
