на титульну сторінку

Українські назви ссавців

(історія, традиції, засади впорядкування)

(веб-сайт Українського теріологічного товариства НАНУ www.terioshkola.org.ua)


 

фауна на
terioshkola.org.ua:

родини ссавців
синопсис родів
список видів
види-двійники
види-символи
 ссавці в пелетках
ссавці-землериї
назви ссавців
фотогалерея
огляди фауни

головна сторінка

Google

 

Про українські назви ссавців (постановка проблеми)

Володіння мовою тієї чи іншої науки
є необхідною перепусткою в її храм.

Ellobius - сліпушок, спіпачок чи сліпунець? Назва є носієм інформації: вона має бути відповідником певного об'єкту чи групи об'єктів, мати однозначне застосування, бути по-можливості характеристичною і такою, що легко запам'ятовується.

Всіх таких вимог важко дотримуватися, коли маємо справу із ссавцями, які завжди були у центрі уваги людини і для яких створено низку різних назв, як власних (напр., "бобер"), так і асоціативних (напр., "болотяний бобер" = "нутрія"). Ще важче дійти згоди, коли постає задача формування переліків назв різних таксонів при наявності власних уніномінальних назв видів (напр., родової назви для Mustela з видами чи групами видів "норка", "горностай", "ласка" = "ласиця", "тхір", "колонок" тощо). Певні складності виникають і при формуванні назв вищих таксонів, які часто не узгоджені з типовими родами (напр., рід Martes = "куниця", а родина "куницеві" = Mustelidae, проте чому не "тхореві" чи "горностаєві"?), або які не уніфіковані (напр., родина "бобри" чи "боброві") або не типіфіковані (напр., ряд "гризуни" чи "мишоподібні"). Складності являють і великі синонімічні ряди (напр., рід "коза" чи "козел", "вівця" чи "баран", "пес" чи "собака" тощо).

В текстах і контекстах дослідники вільно використовують різні назви, проте при впорядкуванні офіційних переліків, червоних списків, визначників, довідників, тлумачників та інших узагальнених документів, особливо при створенні баз даних, які повинні мати однозначно названі поля, такі питання стають центральними і вимагають свого вирішення. Одним з найпростіших способів "зняття відповідальності" є посилання в науковій роботі на те чи інше джерело, за яким наводиться таксономія і на основі якого наводяться назви. Проте таких джерел часто не вистачає, особливо у випадку появи нових видів і надвидових груп у переліках, зокрема внаслідок систематичних ревізій і поділу таксонів, так і у зв'язку з розширенням меж переліків на суміжні фауни.

Перша проблема часто вирішується правом першого ревізуючого. Напр., так з'явилася в Україні назва єнот для Nyctereutes procyonoides (перші публікації О. Корнєєва) попри подальші асоціативні назви "єнотовидна собака" чи "єнотоподібний собака", запозичені з російськомовних видань, і назву "єнот" дотепер активно використовують мисливці, проте лише частина науковців (не плутати з єнотом-прачем, або полоскуном). Так само правом першого ревізуючого скористався О. Кондратенко при виявлені ним Sicista strandi, для якої від запропонував назву "мишівка донська", хоча в міністерській версії переліку видів для червоної книги слідом з'явилася "мишівка Штранда". Так само при поділі великого колишнього роду Mus на Mus s. str. (миша) та Sylvaemus (дослівно "лісова миша") для останньої запропоновано назву "мишак", раніше вживану М. Шарлеманем для надродини і, як професійний жаргон, саме для представників цього роду.

Друга проблема є дуже складною і найпростіше вирішується через запозичення назви з інших мов, нерідко з латини, за умови її благозвучності в українській транскрипції, що в кожному разі краще за асоціативну назву (напр., "ондатра" замість "мускусна криса" або "фоцена" замість "морська свиня"). Проте особливо великі веревички проблем накопичуються при формуванні нових великих переліків, зокрема в результаті підписання Україною міжнародних угод (напр., Бернська конвенція та СІТЕС). Укладання українських версій додатків до таких угод, що містять сотні або й тисячі таксонів, для більшості з яких "академічні" українські назви просто відсутні, часто робиться поспіхом, на основі вже існуючих "червоних" переліків у суміжних мовах, проте без узгоджень з наявними словниками, традиціями українського називництва і тим паче без участі фахівців-мовознавців та зоологів, які послуговуються при написанні зоологічних праць українською мовою.

На стику цих двох проблем існує професійна робота, яка вимагає значного розширення географічних меж фауни і при цьому базується на праці першого ревізуючого. Такі задачі стоять, напр., перед дослідниками-зоологами у складі українських антарктичних експедицій (згадаємо доповіді Ігоря Дикого!), при впорядкуванні каталогів зоологічних музеїв (напр., підготовлений до друку Каталог колекції ссавців Зоологічного музею імені Бенедикта Дибовського), резюме українською мовою для сотень (часто російськомовних) статей у наукових вісниках університетів та інститутів Академії наук (згадаємо хоча б "щурів", якими з часів Велесової книги називали наших прадідів, аж ніяк не пацюків!).

Отже, на цій сторінці зібрано матеріали щодо розвитку називництва стосовно видів і надвидових таксонів, з якими працюють теріологи України.


Про засади формування переліків українських назв ссавців

Цей документ є пояснювальною запискою до "Списку видів ссавців фауни України", який впорядковано на основі "Контрольного списку теріофауни України" (Загороднюк, 1999 >>>). Текст разом із поновленим переліком видів підготовлено за підсумками номенклатурних круглих столів на 7-й і 8-й Теріологічних школах (2000, 2001) і за дорученням Термінологічної комісії Інституту зоології НАН України та представлено для обговорення затвердження на спеціальному круглому столі на 9-й Теріологічній школі (2002 р.). За рішенням цього зібрання обидва документи — текст і пояснювальну записку — затверджено Радою нашого товариства 18.03.2003 р. і викладено на новоствореному сайті Теріологічного товариства як один з перших його документів. Поточна версія переліку видів і надвидових груп розміщена на цьому сайті на сторінці "Список ссавців України" (>>>).

читати далі докладніше >>>


Про правила формування і вживання назв родів і родин

На сьогодні створено величезне різноманіття назв ссавців, які формують великі синонімічні ряди, що розрізняються як за коренями назв, так і формами представлення. Їх, зокрема, вживають у однині і множині, як уніномінальні і біномінальні, зі складними і короткими кінцівками. Прикладами є "рід бобер" і "рід бобри" для Castor, "лис" і "лисиця" для Vulpes, "мідиця", "бурозуба землерийка" і "бурозубка" для Sorex. Нерідко назви родів за формою подання (напр., іменник в називному відмінку однини) не відрізняються від назв видів (напр., кінь і тарпан, лис і корсак) або вони подібні до назв родин і рядів (напр., "рід бобри" і "родини бобри", "рід кажан" і "ряд кажани"). Помітні складності у використанні становлять асоціативні назви (напр., "водяна землерийка" = "рясоніжка", "мускусна криса" = "ондатра", "дика коза" = "сарна"). Проблему становлять пари конкуруючих назв, представлені місцевими і запозиченими назвами (напр., "рясоніжка" і "кутора", "їжатець" і "дикобрaз", ""кажан" і "кожан", "вивірка" і "білка"). Складні родові назви (часто біномінальні) нерідко формують для монотипних (в обсязі місцевої фауни) менш відомих родів, що ускладнює відрізнення їх від назв суміжних родів (напр., "вухаті їжаки", "лиликовидні нетопирі", "лісові миші" у якості родових назв). Все це вимагає вироблення певних правил уніфікації.

читати далі докладніше >>>


Про історію і поточні проблеми називництва в зоології

Для тих, хто переймається питаннями української наукової термінології і номенклатури, рекомендуємо передмову Ю. Некрутенка до українського видання МКЗН:

Некрутенко Ю. Передмова до українського перекладу // Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури. Видання четверте. — Київ, 2003. — С. IX–ХXV.

"Потреба у виданні українського перекладу «Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури» відчувалася вже віддавна. Щоб зрозуміти обґрунтованість такої потреби, досить кинути бодай побіжний погляд на історію розвитку зоології в Україні, зосібна ж на її україномовну спадщину. Початок зоологічних досліджень в Україні припадає на той період історії, коли український мовний ареал було поділено на дві частини: одна відійшла до Австро-Угорської, друга — до Російської імперії. ... На початку 30-х років «українізація» почала поступово згортатися, а її наслідки ліквідувалися. Почався процес поступового зросійщення усіх сфер життя з метою злиття «близькоспоріднених мов» у «велику російську мову». Одним з етапів цього процесу русифікації стало дублювання українських видань російською мовою, мотивоване «збільшенням попиту». ... У струмені цієї «білінґвізації» 1983 р. було видано останній зоологічний словник О. П. Маркевича і К. І. Татарка ... Замість наведення питомих українських ідіоматичних відповідників російським термінам (також ідіоматичним), російські терміни-ідіоми у цьому словнику здебільшого відтворюються їх українськими словниковими (слово в слово) еквівалентами. Тобто ідіома перекладається не ідіомою (її ж бо треба мати, або шукати, або робити), а семантично підхожими до слів ідіоми-джерела українськими словами. Наслідком є породження термінологічного суржика. Таким самим шляхом найменшого опору йшли й упорядники якдотепер найновшого «Російсько-українського словника наукової термінології» 1996 р. ..."

читати повністю оригінал (pdf) >>>


До впорядкування назв немишовидих гризунів

Немишовиді гризуни (Rodentia non-Muroidea) є однією з найпроблемніших груп ссавців нашої фауни з огляду на різноманіття схем їх таксономії, і особливо кількості синонімів, як у власне наукових назвах (латиною), та і українських. Цій темі присвячено огляд:

Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 147–185.

Ця робота є першою спробою узагальнення поглядів на таксономію групи в обсязі фауни України (включно із чужорідними видами) з увагою до проблем називництва. Група ця охоплює родини вивіркових (Sciuridae) та вовчкових (Gliridae) з підряду вивірковидих (Sciuromorpha), родини бобрових (Castoridae) з підряду бобровидих (Castorimorpha), адвентивних кавієвих (Caviidae), нутрієвих (Myocastoridae) та їжатцевих (Hystricidae) з підряду їжатцевидих (Hystricomorpha), а також три родини підряду мишовидих, що складають надродину Стрибакуватих (Dipodoidea), з піряду Myomorpha — мишівкових (Sminthidae), тушканових (Allactagidae) та стрибакових (Dipodidae).

Разом обсяг групи у складі фауні України складає 9 родин, 15 родів, 23 види. Величезні синонімічні ряди для цих груп гризунів на рівні назв видів, родів і родин вимагали свого впорядкування і добору назв, які можуть виступати в якості основних (титульних) при впорядкуванні різного роду переліків (списки місцевої фауни, червоні списки, каталоги колекцій тощо). На основі аналізу зоологічних оглядів різного часу з'ясовано, зокрема, що "Якщо в латинських назвах максимум синонімів — 3 (родина Sminthidae), то в українських назвах більше двох синонімів мають 67% родин, 60% родів та 73% видів з максимумом (9) у роду і виду Muscardinus avellanarius (ліскулька руда)". Аналіз номенклатури показав відсутність зв’язку між змінами систематики (вкл. зміни придатних латинських назв) і змінами українських назв ссавців, проте наявність зв’язку між обсягом синонімічних рядів та рівнем популярності систематичних груп. Для всіх таксонів впорядковано списки синонімів (як латиною, так і українською) на основі усіх доступних для аналізу теріологічних углядів і обрано основні назви, впорядковані на засадах уніфікації і типіфікації. Всі зміни враховано в переліку назв ссавців фауни України на цьому сайті (>>>), включаючи вивірені латинські назви таксонів усіх рангів, їх авторство і дати опису.

читати повністю оригінал (pdf) >>>


Суперечливі назви родів звірів фауни України

Суперечки щодо українських назв деяких родів і видів ссавців тривають дотепер, попри нашу домовленість на 9-й теріошколі намагатися дотримуватися назв, обговорених і прийнятих на тому нашому зібранні. Цьогорічна теріошкола, яка проходитиме в Криму (див. відповідні розділи сайту і форуму), за пропозицією організаторів, включатиме круглий стіл щодо назв ссавців (пропозиція М. М. Товпинця). ... Для "розкрутки" теми цього (2011) року дискусія з цього питання пройшла апробацію на семінарі "Мисливська фауна на природно-заповідних територіях: загрози і перспективи" Відповідний рукопис з обгрунтуваннями поточних назв, викладених на нашому сайті, та пропозиціями до подальших обговорень на майбутньому круглому столі, завершено і буде здано до друку у одне з фахових видань. Тут викладено кілька фрагментів статті щодо родових назв, які найчастіше дискутуються в товаристві та (особливо) поза товариством на різноманітних інтернет-форумах і вікіпедіях. Перший фрагмент: назва роду Sciurus, викладений у зв'язку з новою хвилею цікавості до цього об'єкту досліджень та його наукової назви в інтернет-мережі.

читати далі докладніше >>>


Словник зоологічної номенклатури 1927/2005

Ссавці завжди були об’єктом уваги укладачів різних природничих довідників. Зокрема, 1927-1928 рр. Термінологічною комісією ВУАН видано зоологічний словник видано як 6-й том серії "Матеріяли до української природничої термінології та номенклатури", трьома випусками: Ч. 1: Назви птахів / М. Шарлемань. — 1927. — 64 с. ; Ч. 2: Назви хребетних тварин. Mammalia — Reptilia — Amphibia — Pisces / М. Шарлемань, К. Татарко. — 1927. — 126 с. ; Ч. 3: Назви безхребетних тварин. Evertebrata / І. Щоголів, С. Паночіні. — 1928. — 188 с.

Подальші послідовні кроки радянської влади у витісненні української мови з наукового вжитку та заміщення питомо українських назв тварин "спільними" умовно однокорінними з російськими назвами позначилися на якості усіх словників і довідників, що видавалися впродовж 1930-1990 років і які відтворюються дотепер. Цінність цих матеріалів настільки велика, що 2005 року НАН України за ініціативою Інституту зоології перевидала ці словники. В передмові, написаній директором Інституту зоології НАНУ І. А. Акімовим, зокрема, зазначено, що видані після ліквідації Інституту української наукової мови і репресій його співробітників "російсько-українські термінологічні словники, зокрема біологічний, побудовані переважно на засадах творення прямих відповідностей російським термінам, несли тавро зросійщення української наукової мови". І далі: "Провідні українські зоологи дійшли висновку, що факсимільне видання унікального лексикографічного документу — "Словника зоологічної номенклатури" — є єдино можливим відправним пунктом для розвитку сучасної української зоологічної номенклатури і термінології". Отже, тепер маємо можливість ознайомити всіх з цими колись репресованими виданнями. Дякуємо В. Корнєєву за підготовлену ним електронну версію теріологічної частини словника, як, будучи факсимільною копією, має шар розпізнаного тексту, що робить можливим пошук окремих слів програмними засобами.

бібліографія всього видання:
Словник зоологичної номенклатури / Українська академія наук. Інститут української наукової мови. Природничий відділ. — Київ : Державне видавництво України, 1927. — Ч. 2: Назви хребетних тварин. Mammalia — Reptilia — Amphibia — Pisces (проєкт) / М. Шарлемань, К. Татарко. — 1927. — 126 с. — (Матеріяли до української природничої термінології та номенклатури ; Т. 6, вип. 2).

перевидано у комплекті всіх словників 1927–1928 рр. як:
Словник зоологічної номенклатури (1927–1928) / Інститут зоології НАН України (автор передмови чл.-кор. НАН України І. А. Акімов). — Київ: Наукова думка, 2005. — (Факсимільне відтворення).

передмова до перевидання (автор І. А. Акімов - html) >>>

бібліографія теріологічного розділу словника:
Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні // Шарлемань М., Татарко К. Назви хребетних тварин. — Київ: Держ. вид-во України, 1927. — С. 9–67. — (Словник зоологичної номенклатури. Частина 2).

читати оригінал (теріологічна частина - pdf) >>>


Тема називництва на форумі теріошколи

Тема називництва є актуальною для всіх зоологів, як тих, хто вивчає склад фауни або питання її охорони, так і тих, хто працює з колекціями або веде освітянську діяльність. На жаль, практика показує, що у називництві проблем не меншає, а більшає, оскільки до змін складу фауни і глобального її перемішування, як і розширення географічних меж інтересів дослідників додаються актуальні проблеми підготовки узагальнень (визначників, довідників, червоних книг, енциклопедій, підручників), для яких часто-густо відсутня добре продумана зоонімічна основа або хоча б її засади. Прикладами сучасного ревізіонізму є відкидання як "неукраїнських" за суттю таких назв як вивірка (вар. вивериця) для Sciurus або пацюк для Rattus, а так само й нездоланне бажання непосвячених в історію називництва замінити їх на "споконвічно руські" "білка" (первинне значення для Martes) та "криса" (або ще гірше "щур", як наруга над нашими пращурами, які і гадки не мали про рід Rattus). Так само інколи можна почути, що назва "їжатець" (Hystrix) є неукраїнською і має бути замінена на "дикообрaза", а" сарна" (Carpeolus) — то чомусь полонізм, який має бути виправлений на "питомо українське" слово "косуля" (навіть не "козуля"). Проте, найбільше проблем нас чекає при формуванні переліків чужорідних видів, особливо коли в основу беруться кальки з суміжних мов і коли на сайті Мінприроди в перекладах додатків до СІТЕС можна побачити такі назви як "порожньорогі", "ленівець", "буйвол". Існують і менш глобальні, проте не менш вагомі проблеми відтворення українською назв окремих таксонів, як от нещодавно розібраний на нашому форумі випадок з підковиком Мегея, якого читали як "Мегелі". Питань виникає багато, і найбільш проблемні та показові з них виносяться на наш форум:

форум теріошколи: розділ "Склад фауни, таксономія і номенклатура" >>>


Тема називництва у суміжних галузях

Питання стабілізації української наукової термінології і номенклатури актуальні у багатьох галузях. Їх розглядають і орнітологи, й іхтіологи, і герпетологи. Є праці щодо назв тварин і у мовознавців. Попри це, спеціальних публікацій (не словників), присвячених питанням називництва, доволі мало. Тут будуть збиратися деякі з них.

Мовчан Ю. В. Риби України (таксономія, номенклатура, зауваження) // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 47–86. >>> (pdf)

Фесенко Г. В. Уніфікація українських наукових назв таксонів надродового рівня у класифікації птахів світу // Наукові записки Державного природознавчого музею. — Львів, 2008. — Випуск 24. — С. 207–218. >>> (pdf)

Фесенко Г. Форми українських назв родового рівня в класифікації птахів фауни України // Вісник Львівського ун-ту. Серія біологічна. — 2007. — Вип. 43. — С. 3–12. >>> (pdf)

Щербуха А. Я. Українська номенклатура іхтіофауни України / За ред. Є. М. Писанця. — Київ: ННПМ, 2003. — 48 с. (оригінал і файл недоступні).



 

автор сторінки: Ігор Загороднюк

створено у Міжнародний день рідної мови 21.02.2011
поновлено 22.07.2012

 

Locations of visitors to this page