фауна на
terioshkola.org.ua

родини ссавців
синопсис родів
список видів
види-двійники
види-символи
біота війни
  аналіз пелеток
ссавці-землериї
назви ссавців
фотогалерея
огляди фауни

головна сторінка

web site

Огляд родів

Повний список ссавців України включає 82 роди 32 родин 10 рядів (вкл. людину). У це число входять як ссавці, що зникли протягом останніх 100–200 років, так і ті, які з'явилися внаслідок штучних інтродукцій або природних експансій, а також свійські тварини з числа тих, які регулярно присутні у складі природних угруповань (напр., кози, вівці, пси).

Впорядкування синопсису родів має кілька важливих мотивів, які викладено у огляді "Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви" (Загороднюк, 2001). З урахуванням цього, важливо відзначити наступне:

1) кількість родів ссавців є оптимальною (не великою, як кількість видів, і не малою, як кількість родин) для уявлень про таксономічне різноманіття фауни, і ця таксономічна категорія є достатньою для розуміння складу будь-якої місцевої фауни;

2) рід є базовою одиницею класифікацій і таксономічних ревізій, саме роди поділяють на види і об'єднують у родини; назва роду присутня і в назві виду (напр., Mustela erminea), і в назві родини (Mustelidae). З родом пов'язано поняття типового виду (тип роду), і так само у кожної родини є типовий рід;

3) рід є найбільш стабільним таксономічним рангом, принаймні значно стабільнішим за категорію "вид", для якої створено значне різноманіття концепцій виду; він завжди визначається морфологічним критерієм і на роди, як правило, не поширюються поняття "двійники", "гібридизація", "симпатрія" тощо;

4) на рівні роду або близьких родів реалізуються такі явища і застосовуються такі поняття, як екоморфологія, конкуренція, гільдія, лімітуюча схожість тощо, тобто ті поняття, які характеризують, як правило, взаємини видів в межах одного роду;

5) кожна пересічна людина не має уяви про більшість видів, проте знає роди (напр., заєць, ховрах, їжак, тхір, нетопир, сліпак), і огляд родів є найкращим керівництвом для знайомства з фауною, позаяк аналіз видового складу є предметом спеціального аналізу.

Перелік родів впорядковано на основі огляду теріофауни, представленого на сторінці "Контрольний список ссавців України", упорядкованим на основі огляду 1999 року у зведенні "Ссавці України під охороною Бернської конвенції", а також видання "Mammal Species of the World", 2005) та оглядів "Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви" (Загороднюк, 2001), "Наукові назви рядів ссавців" (Загороднюк, 2008), "Таксономія і номенклатура немишовидих гризунів фауни України" (Загороднюк, 2009).

Схема наведення описів:

1) назва роду українською і латиною (вкл. автора і рік опису роду) та назва найбільш типового виду у складі фауни України (по можливості уникається наведення адвентивних або обмежено поширених видів);
2) загальна кількість видів у фауні України та уточнення цього показника: індекс "n" (native) — місцевий, "e" († extinct) — вимерлий, "a" (alien) — адвентивний, "d" (domestic) — одомашнений, "?" — фантомний вид (знахідки не підтверджені);
3) загальна характеристика роду в обсязі фауни України з оцінками видового багатства та взаємин з іншими родами (вкл. можливість їх об'єднання чи зміни назви).

Компонування таблиці

Табличний матеріал згруповано у близькі за обсягом групи, для чого в окремих випадках розділи укрупнено до надрядів, у інших — подрібнено до надродин. Рід Homo з огляду виключено. Роди представлено в систематичному порядку. Для рядів або підрядів вказано також поширені синоніми, подані тут у дужках після основних назв (їх запозичено з останнього монографічного зведення щодо ссавців України — "Визначник ссавців України" (Корнєєв, 1965).

Рід, його обсяг у фауні України і типовий представник	фото	Стисла таксономічна характеристика роду (обсяг, стосунки з іншими родами, статус в Україні, синонімія)
1) зайцеподібні та їжатцевиді
Leporiformes (Lagomorpha)
Кріль — видів: 1 (1a) Oryctolagus Lilljeborg, 1871 кріль європейський (O. cuniculus)		Монотипний рід, представлений дикою і свійськими формами. Дика форма є адвентивною і поширена переважно у пн.-зх. Причорномор'ї. Свійську форму часто утримають у напіввільних умовах. Гризуни з виразною середовищетвірною роллю завдяки риттю нір.
Заєць — видів: 2 (2n) Lepus Linnaeus, 1758 заєць сірий (L. europaeus)		Політипний рід (32 види), що вкл. 10 підродів (і Україні види номінативного підроду). Повсюдно поширений тільки один вид — заєць сірий, на Поліссі співіснують заєць сірий і білий (внесений до ЧКУ), загалом подібні види. Відомі випадки гібридизації з кролями (т. зв. тумаки).
Muriformes: Hystricomorpha
Нутрія — видів: 1 (1a) Myocastor Kerr, 1792 нутрія болотяна (M. coypus)		Монотипний чужорідний рід підряду їжатцевидих гризунів. Завезено в Україну у середині 20 ст. Відомий переважно завдяки напіввільному утриманню. Місцями сформувалися нестійкі природні популяції (Сиваші, Донеччина). Гідрофільний рослиноїдний гризун.
Кавія — видів: 1 (1a) Cavia Pallas, 1766 кавія свійська (C. porcellus)		Політипний (6 видів) чужорідний рід їжатцевидих. Широко в культурі з 17 ст. по всьому світу. Відомий майже виключно як свійська (домашня) тварина, широко відома як об'єкт медико-біологічних досліджень. Формування природних популяцій відоме тільки за межами України.
2) вивірковиді гризуни
Sciuroidea (надродина вивіркуваті)
Вивірка — видів: 1 (1n) Sciurus Linnaeus, 1758 вивірка лісова (S. vulgaris )		Політипний рід, представлений в Україні одним поліморфним видом. Основну частину території заселяє типова (руда) вивірка, у Карпатах поширена чорна (темна) форма, для якої припускали видовий статус, в Криму та на Дінці вселені алтайські вивірки-телеутки.
Ховрах — видів: 5 (4n+1e) Spermophilus Cuvier, 1825 ховрах крапчастий (S. suslicus)		Політипний рід, представлений низкою аловидів. Кількість визнаних видів постійно змінюється. На поч. 20 ст. визнавали 2 види, в середині ст. — три, тепер — 4 види. У місцях сходження ареалів відомі зони гібридизації. Відрізняються переважно деталями забарвлення і за каріотипом.
Бабак — видів: 2 (1n+1e) Marmota Blumenbach, 1779 бабак степовий (M. bobak)		Політипний рід, представлений одним відновленим видом (бабак степовий); програми з пошуку або відновлення бабака альпійського безрезультатні. Розглядається як ключова група у структурі степових угруповань завдяки середовищетвірній діяльності.
Політуха — видів: 1 (1e) Pteromys Cuvier, 1800 політуха сибірська (P. volans)		У роді два види, в межах України був один (до поч. 20 ст.), проте через скорочення ареалу зник. Відомі вказівки стосуються Центрального Полісся (Чернігівщина, Сумщина). Один з найунікальніших родів завдяки здатності до планування. Раніше виокремлювали в родину політухових.
Gliroidea (надродина вовчкуваті)
Вовчок — видів: 1 (1n) Glis Brisson, 1762 вовчок сірий (Glis glis)		Монотипний рід, що представляє в обсязі фауни Європи окрему підродину Glirinae (разом з японським родом Glirurus). Раніше нерідко зближували з Muscardinus. Представлений таксономічно однорідним видом без ознак політипності, одним з найбільш широко поширених.
Ліскулька — видів: 1 (1n) Muscardinus Kaup, 1829 ліскулька руда (M. avellanarius)		Монотипний рід, що належить до підродини Leithiinae (разом з двома наступними родами). Погляди на систематику усталені, єдиний вид є таксономічно однорідним. Для цього роду (і виду) відома найбільша для ссавців України кількість вернакулярних назв.
Соня — видів: 1 (1n) Dryomys Thomas, 1906 соня лісова (D. nitedula)		Політипний рід (3 види), представлений у фауні України типовим видом. Ознак неоднорідності в межах популяцій з України немає. Нерідко на підставі знахідок цього роду вказують на "знахідки" Eliomys. Раніше поширеною назвою роду була Dyromys.
Жолудниця — видів: 1 (1e) Eliomys Wagner, 1843 жолудниця європейська (E. quercinus)		Політипний вид, в межах якого розрізняють три аловиди, проте в Україні і суміжних країнах присутній лише один. Представників цього роду часто плутають з попереднім (Dryomys) на підставі схожості забарвлення. Наявність у сучасній фауні України — під питанням.
Castoroidea (надродина бобруваті)
Бобер — видів: 1 (1n) Castor Linnaeus, 1758 бобер європейський (Castor fiber)		Давня група гризунів, колись надзвичайно різноманітна. У сучасній фауні Європи лише один вид. Вказівки на знахідки бобра американського (інтродукований на півночі Європи) для України — помилкові. Часто згадувані "чорні" форми бобра відносяться до Castor fiber.
3) Muroidea-1 (без Muridae s.l.)
Dipodoidea  (надродина стрибакуватих)
Мишівка — видів: 4 (4n) Sicista Gray, 1827 мишівка південна (S. loriger)		В роді 13 видів. Кількість визнаних в Україні видів постійно збільшується: до 1940 р. в Україні визнавали 1 вид (мишівку південну); надалі — 2, тепер 4 (по 2 аловиди кожного з "попередніх" видів). Відмінності між аловидами вкрай незначні і визначаються переважно морфологією хромосом.
Тушкан — видів: 1 (1n) Allactaga Cuvier, 1837 тушкан великий (A. major)		Політипний рід (11 видів), поширений переважно за межами України в аридних зонах Азії. В Україні — один вид, відомий у давній літературі як земляний заєць" і як "Allactaga jaculus".
Тушканчик — видів: 1 (1e) Pygeretmus Gloger, 1841 тушканчик малий (P. pumilio)		Близький до Allactaga рід (єдина підродина), який був відомий для південних районів країни ще на поч. в в сер. 19 ст., проте тепер не відомий. Найближчі сучасні знахідки відсунуті далеко на схід, до Прикаспію.
Кандибка — видів: 1 (1n) Stylodipus Allen, 1925 кандибка пустельний (S. telum)		Політипний рід (3 види), представлений в Україні маргінальною популяцією одного з видів, обмежено поширеною на нижньодніпровських піщаних аренах. В давній літературі відомий під назвою Scirtopoda.
Spalacidae (родина сліпакових)
Сліпець — видів: 1 (1n) Nannospalax Palmer, 1903 сліпець понтичний (N. leucodon)		Політипний рід, що включає низку форм аловидового рангу. В Україні представлений маргінальними (найбільш північними) формами. Близький до наступного роду (Spalax), проте завжди розглядається принаймні на рівні окремого підроду. Відомий також як Microspalax.
Сліпак — видів: 4 (4n) Spalax Gueldenstaedt, 1770 сліпак звичайний (S. microphthalmus)		Політипний рід, в який нерідко вкл. Nannospalax (разом їх 13 видів), представлений переважно аловидами. Відмінності між видами вкрай незначні, тому в кожній місцевості поширений, як правило, лише один з видів цього роду. Є типовими землериями-рослиноїдами.
4) мишуваті Muroidea-2 (Muridae s.l.)
Muridae (родина мишових)
Мишка — видів: 1 (1n) Micromys Dehne, 1841 мишка лучна (M. minutus)		Монотипний рід і загалом мономорфний, різко відмінний від інших родів. Найдрібніший гризун європейської фауни з широким ареалом. За низкою ознак вихідний для наступних двох родів (Apodemus+Sylvaemus).
Миша-житник — видів: 1 (1n) Apodemus Kaup, 1829 миша пасиста (A. agrarius)		Політипний рід, у склад якого нерідко включають низку інших родів (Alsomys, Karstomys, Sylvaemus, разом усіх — 20 видів). У поданому тут обсязі (без Sylvaemus) представлений в Україні одним видом. Один з найкраще відокремлених родів Murinae в обсязі фауни України.
Мишак — видів: 4 (4n) Sylvaemus Ognev, 1924 мишак лісовий (S. sylvaticus)		Політипний рід з низкою форм нез'ясованого рангу (вид/аловид/підвид), разом бл. 12 видів. До сер. 20 ст. включали у склад Mus або Apodemus (остання точка зору поширена дотепер). Представлений комплексом подібних за морфологією видів, яких позначають як "види-двійники").
Миша — видів: 2 (1n+1a) Mus Linnaeus, 1758 миша курганцева (M. spicilegus)		Рід з надзвичайно великою мінливістю, політипний. Від часу опису з його складу почергово виключали різні роди (у складі Mus була більшість видів Muroidea. На поч. і в сер. 20 ст. у склад роду вкл. всіх Muridae (у прийнятому тут обсязі); з Mus часто плутають дрібних Sylvaemus (S. uralensis).
Пацюк — видів: 2 (2а) Rattus Fischer, 1803 пацюк чорний (R. rattus)		Політипний рід (66 видів без поділу на підроди), поширений переважно у пд.-сх. Азії. В Україні — два адвентивні види: для R. rattus припускається давня інвазія, R. norvegicus з'явився у 18-19 ст. Відмінності між видами виразні, проте часто їх плутають, покладаючись на забарвлення.
Cricetidae (родина хом'якових)
Хом'ячок — видів: 1 (1n) Cricetulus Milne-Edw., 1867 хом'ячок сірий (C. migratorius)		Політипний рід (6 видів), який довгий час розглядали у складі Cricetus (зараз об'єднані на рівні спільної триби). На історію теріологічних досліджень вказували не менше 5 різних видів (принаймні номінально різних), проте ревізія показала наявність лише одного.
Хом'як — видів: 1 (1n) Cricetus Leske, 1779 хом'як звичайний (C. cricetus)		Добре відокремлений монотипний рід, проте існує низка питань щодо рівня його відокремленості від інших груп, відомих на суміжних територіях, у т.ч. Allocricetus та Mesocricetus. Останні відомі на найближчих теренах (Кубань, Добруджа), і їхні знахідки не виключені в Україні.
Arvicolidae (родина щурових)
Сліпачок — видів: 1 (1n) Ellobius Fischer, 1814 сліпушок степовий (E. talpinus)		5 видів
Ондатра — видів: 1 (1a) Ondatra Link, 1795 ондатра звичайна (O. zibethicus)		1 вид
Строкатка — видів: 1 (1a) Lagurus Gloger, 1841 строкатка степова (L. lagurus)		Монотипний рід, представник окремої триби Lagurini (єдиний рід триби в Україні). Рід існував на теренах в доісторичні часи, нові популяції сформувалися в результаті інвазії строкаток зі сходу на поч. 20 ст., у період громадянських воєн та "колгоспного будівництва".
Нориця — видів: 1 (1n) Myodes Pallas, 1811 нориця руда (M. glareolus)		12 видів.
Снігурка — видів: 1 (1n) Chionomys Miller, 1908 "нориця" снігова (C. nivalis)		Політипний рід (3 види). Один з найбільш відокремлених родів триби Arvicolini, який довгий час (майже до кінця 20 ст.) відносили до Microtus. Рід є одним з архаїчних у фауні Європи, поширений переважно в альпійських регіонах; в Україні відомих тільки з високогір'я Карпат.
Щур — видів: 2 (2n) Arvicola Lacepede, 1799 щур водяний (A. amphibius)		Політипний рід з надзвичайно деталізованою систематикою. В Україні представлений двома дуже близькими видами, які звичайно розглядають як географічні (екологічні, висотні та ін.) раси. У працях 18 і 19 ст. (до поч. 20-го) до цього роду відносили всіх Arvicolinae.
Норик — видів: 2 (2n) Terricola Fatio, 1867 норик підземний (T. subterraneus)		Політипний рід (14 видів), об'єкт численних ревізій на рівні видового складу окремих регіонів і взаємин з іншими групами (Microtus, Neodon та ін.). Родовий ранг визнається не завжди (найчастіше як підрід Microtus s. l.), але загальною є тенденція до його підвищення.
Полівка — видів: 6 (6n) Microtus Schrank, 1798 полівка лучна (M. levis)		Політипний рід (62 види), об'єкт численних ревізій на рівні видового складу окремих регіонів і взаємин видових груп (підроди/роди). Ймовірно, Alexandromys (в Україні 1 вид) — окремий рід. Нерідко до складу роду вкл. Terricola (в Україні 2 види, тут як окремий рід).
5) комахоїдні — Insectivora
Erinaceiformes (їжакоподібні)
Їжак — видів: 1 (1n) Erinaceus Linnaeus, 1758 їжак білочеревий (E. roumanicus)		Політипний рід (4 види) з низкою аловидових форм невизначеного рангу. У Європі представлений 3-ма видами, кожного з яких почергово вказували для фауни України. Фактично представлений в Україні тільки одним видом, поширеним в усіх типах ландшафтів.
Їжачок — видів: 1 (1n) Hemiechinus Fitzinger, 1866 їжачок вухатий (H. auritus)		Рід у сучасному розумінні його обсягу вкл. 2 види. Раніше об'єднували з Erinaceus (s.l.), проте рівень відмінностей між ними доволі високий. В Україні представлений маргінальними (найбільш північно-західними) популяціями типового виду, обмежено поширений у східних областях.
Soriciformes (мідицеподібні)
Хохуля — видів: 1 (1e?) Desmana Gueldenstaedt, 1777 хохуля руська (D. moschata)		Монотипний рід родини кротових; найдавніших серед сучасних ссавців Європи загалом. Підстав для визнання політипності не наводили і таких немає. У багатьох місцях зникає внаслідок освоєння заплав. Тепер відомий тільки в межах відтвореного ареалу на Сеймі.
Кріт — видів: 1 (1n) Talpa Linnaeus, 1758 кріт європейський (T. europaea)		9 видів.
Білозубка — видів: 2 (2n) Crocidura Wagler, 1832 білозубка мала (C. suaveolens)		Найбагатший за видовим складом рід (174 види) серед усіх сучасних ссавців. В Україні представлений двома відносно рідкісними видами, один з яких (білозубка велика) внесений до ЧКУ. Хижаки, здатні нападати не тільки на членистоногих, але й дрібних хребетних.
Рясоніжка — видів: 2 (2n) Neomys Kaup, 1829 рясоніжка велика (N. fodiens)		Високо спеціалізована і, відповідно, не багата за видовим складом група землерийок, представлена у фауні України (і Європи) лише двома близькими видами (один з них в ЧКУ). Пристосовані до життя біля водойм, живляться переважно водними тваринами, яких збирають у воді.
Мідиця — видів: 4+1? (4n) Sorex Linnaeus, 1758 мідиця звичайна (S. araneus)		Найдрібніші ссавці фауни України, характерні переважно для лісової і лісостепової природних зон і заплав річок; типові хижаки, що полюють на різних безхребетних (комахи, молюски тощо).
6) кажани — Vespertilioniformes
підковики, нічниці, вухані
Підковик — видів: 2+2? (2n) Rhinolophus Lacepede, 1799 підковик малий (R. hipposideros)		Політипний рід (77 видів), два види якого поширені переважно в печерних районах півдня і заходу країни (Крим, Поділля, Закарпаття); найуразливіша група ссавців, яка не переносить фактору турбування; осілі, здійснюють лише локальні сезонні міграції; полюють на літаючих комах.
Довгокрил — видів: 1 (1e) Miniopterus Bonaparte, 1837 довгокрил звичайний (M. schreibersii)		19 видів
Нічниця — видів: 10+1? (10n) Myotis Kaup, 1829 нічниця водяна (M. daubentonii)		103 види
Вухань — видів: 2 (2n) Plecotus Geoffroy, 1818 вухань бурий (P. auritus)		8 видів
Широковух — видів: 1 (1n) Barbastella Gray, 1821 широковух європейський (B. barbastellus)		2 види
Vespertilionini (нетопири та лилики)
Вечірниця — видів: 3 (3n) Nyctalus Bowdich, 1825 вечірниця руда (N. noctula)		8 видів.
Нетопир — видів: 4 (3n+1a) Pipistrellus Kaup, 1829 нетопир лісовий (P. nathusii)		30 видів. Найдрібніший кажан фауни Європи; нетопири характерні переважно для лісових районів і є переважно дендрофілами (колонії переважно в дуплах дерев); перелітні, полюють на літаючих комах. Один з видів — нетопир білосмугий — інвазійний, осілий і характерний для урбоекосистем.
Гіпсуг — видів: 1 (1n) Hypsugo Kolenati, 1856 гіпсуг гірський (H. savii)		Політипний рід (18 видів). Донедавна розглядався у складі Vespertilio або Pipistrellus. Представлений в Україні маргінальними популяціями (Крим) лише одного виду, поширеного в гірських районах Євразії.
Лилик — видів: 1 (1n) Vespertilio Linnaeus, 1758 лилик двоколірний (V. murinus)		Небагатий за видовим складом рід (2 види). Раніше у склад роду вкл. нетопирів і пергачів (Pipistrellus, Eptesicus), а часто й вечірниць (Nyctalus), тобто більшість Vespertilioninae (кажанів з широкою епіблемою). Звужене розуміння обсягу роду набуло визнання лише в кінці 20 ст.
Пергач — видів: 3 (3n) Eptesicus Rafinesque, 1820 пергач пізній (E. serotinus)		Політипний рід (23 види). Раніше один з наявних в Україні видів (nilssonii) виокремлювали у підрід або рід Amblyotus. Показано значний ступінь подібності всіх видів, не викл. широка гібридизація між ними. Один з видів, поширених в Україні, описано лише 2009 р. (E. lobatus).
Molossidae (молоссові)
Тадарида — видів: 1? (1?) Tadarida Rafinesque, 1814 тадарида європейська (T. teniotis)		10 видів. Чітко відокремлений вид, знахідки якого в Україні (Крим) базуються на реєстрації окремих УЗ-сигналів, фантом, знахідки якого не підтверджені жодним морфологічних зразком чи фотодокументом. Найближчі достовірні знахідки стосуються Західного Кавказу і Балкан.
7) Caniformes, seu Carnivora
Canidae (псові)
Єнот — видів: 1 (1a) Nyctereutes Temminck, 1839 єнот уссурійський (N. procyonoides)		Монотипний (в обсязі сучасної фауни) рід, описаний спочатку як вид роду Canis (що вплинуло на поширення зооніма за основі родової назви "пес"). Розглядається як одна з найпримітивніших груп сучасних Canidae. Інтродукований у І пол. 20 ст., широка інтродукція у 1950-х рр.
Пес — видів: 3 (1n+1a+1d) Canis Linnaeus, 1758 вовк (C. lupus)		Політипний рід (6 видів), три з яких відомі у фауні України (вкл. свійських Canis familiaris, яких останнім часом розглядають в межах Canis lupus). З кінця 20 ст. йде експансія шакала.
Лис — видів: 2 (2n) Vulpes Frisch, 1775 лиc рудий (V. vulpes)		Політипний рід (12 видів), представлений у фауні України двома видами. Нерідко лисів з України відносять до 1 виду, без уваги до можливих знахідок іншого, рідкісного (Vulpes corsac). Часто розглядають у складі Canis або разом з останніми у складі триби Canini.
Ведмідь — видів: 1 (1n) Ursus Linnaeus, 1758 ведмідь бурий (U. arctos)
Mustelidae (мустелові, тхореві)
Мустела Mustela Linnaeus, 1758 горностай (M. erminea)	5 (5n)	1a?
Візон Neovison візон річковий (N. vison)	1 (1a)	2 види
Куниця Martes Pinel, 1792 куниця лісова (M. martes)	2 (2n)	1a?
Росомаха Gulo Storr, 1780 росомаха звичайна (G. gulo)	1 (1e)
Перегузня Vormela Blasius, 1884 перегузня степова (V. peregusna)	1 (1n)
Борсук Meles Boddaert, 1785 борсук європейський (M. meles)	1 (1n)	Політипний рід, представлений у світовій фауні низкою аловидів (звичайно розрізняють три), з яких в Україні представлена тільки типова форма. Добре відокремлений рід на рівні палеарктичної фауни.
Видра Lutra Brunnich, 1771 видра річкова (L. lutra)	1 (1n)
Phocidae (тюленеві)
Монах Monachus Fleming, 1822 монах білочеревий (M. monachus)	1 (1e)
Felidae (котові)
Кіт Felis Linnaeus, 1758 кіт лісовий (F. silvestris)	2 (1n+1d)
Рись Lynx Kerr, 1792 рись євразійська (L. lynx)	1 (1n)
8) Cetacea
Delphinimorpha (п/р дельфіновиді)
Дельфін Delphinus Linnaeus, 1758 дельфін білобокий (D. delphis)	1 (1n)
Афаліна — видів: 1 (1n) Tursiops Gervais, 1855 афаліна пляшконоса (T. truncatus)
Фоцена Phocoena Gray, 1825 фоцена звичайна (P. phocoena)	1 (1n)
Balaenimorpha (п/р китовиді)
Смугач Balaenoptera Lacepede, 1804 смугач малий (B. acutorostrata)	1? (1а)
8) Ungulata
Equidae (родина коневі)
Кінь Equus Linnaeus, 1758 кінь дикий (E. ferus)	2? (2n)
Suidae (родина свиневі)
Свиня Sus Linnaeus, 1758 свиня лісова (S. scrofa)	1 (1n)
Cervidae (родина оленеві)
Лань Dama Frisch, 1775 лань звичайна (D. dama)	1 (1a)	монотипний рід; нерідко (в давніших класифікаціях) розглядають у складі Cervus. Загалом є південною групою, інтродукованою переважно в південних і західних районах країни.
Олень — видів: 2 (1n+1a) Cervus Linnaeus, 1758 олень шляхетний (C. elaphus)
Сарна Capreolus Gray, 1821 сарна європейська (C. capreolus)	1+1? (2n)	† Capreolus pygargus
Лось — видів: 1 (1n) Alces Gray, 1821 лось європейський (A. alces)		2
Bovidae (родина бикові)
Бик Bos Linnaeus, 1758	2 (1e+1d)
Бізон — видів: 1 (1n) Bison Smith, 1827 бізон європейський (B. bonasus)		+1?
Буйвіл Bubalus Smith, 1827 буйвіл індійський (B. bubalis)	1 (1d)
Сайга Saiga Gray, 1843 сайга татарська (S. tatarica)	1 (1e)
Скельниця Rupicapra Blainville, 1816 скельниця гірська (R. rupicapra)	1 (1e)
Козел Capra Linnaeus, 1758 козел свійський (C. hircus)	1 (1d)
Баран Ovis Linnaeus, 1758 баран муфлон (Ovis musimon)	2 (1f+1d)

Джерела

Делеган І. В., Делеган І. І., Делеган І. І. Біологія лісових птахів і звірів / За ред. І. В. Делегана. — Львів: Поллі, 2005. — 600 с.

Дулицкий А. И. Биоразнообразие Крыма. Млекопитающие: история, состояние, охрана, перспективы. — Симферополь: СОНАТ, 2001. — 208 с.

Дулицкий А. И., Товпинец Н. Н. Аннотированный список млекопитающих Крыма // Памяти профессора Александра Александровича Браунера (1857–1941). — Одесса: Музейный фонд им. А. А. Браунера; Астропринт, 1997. — С. 92–100.

Загороднюк І., Покиньчереда В. Таксономія ссавців східнокарпатського регіону // Вестник зоологии № 51. Теріофауна Карпатського біосферного заповідника. — 1997а.— отд. вып. — С. 16–23.

Загороднюк І. В. Вищі таксони ссавців у сучасній фауні України: склад, номенклатура та видове багатство // Доповіді НАН України. — 1998а. — № 4. — C. 180–186.

Загороднюк І. В. Ключі до визначення вищих таксонів звірів фауни України і сусідніх регіонів та принципи їх побудови // Вестник зоологии. — 1998б. — Том 32, № 1-2. — С. 126–150.

Загороднюк І. Контрольний список теріофауни України // Загороднюк І. В. (ред.). Ссавці України під охороною Бернської конвенції. — Київ, 1999. — С. 202–210. — (Праці Теріологічної Школи; випуск 2).

Загороднюк І. В. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Частина 1. Загальні положення. Комахоїдні, кажани та хижі // Вісник Національного науково-природничого музею НАН України. — Київ, 2001. — Випуск 1. — С. 113—131. (pdf >>>)

Загороднюк І. Ссавці східних областей України: склад та історичні зміни фауни // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 216–259. — (Серія: Праці Теріологічної Школи. Випуск 7). (pdf >>>)

Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 147–185. (pdf >>>)

Маркевич О. П., Татарко К. I. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник: термінологія і номенклатура. — Київ: Наукова думка, 1983. — С. 1–412.

Мигулін О.О. Визначник звірів України. — Харків: Держ. вид-во України, 1929. — 96 с.

Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1938. — С. 1–426.

Павлинов И. Я., Борисенко А. В., Крускоп С. В., Яхонтов Е. Л. Млекопитающие Евразии: систематико-географический справочник (в трех частях). — Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1995. — Часть II: Non-Rodentia. — С. 1–336. — (Сб. тр. зоол. муз. МГУ. Том 32).

Пантелеев П. А. Надродовая система грызунов фауны Палеарктики // Систематика животных, практическая зоология и ландшафтная зоогеография. — Москва: Наука, 1991. — С. 30–46. — (Чтения памяти А. П. Кузякина)

Пiдоплiчко I. Г. Загальна характеристика класу ссавців (Mammalia). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. — С. 7–69 с. — (Фауна України; Том 1 (Ссавці). Вип. 1).

Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України. — Київ: Вид-во АН Української РСР, 1961. — 84 с. (pdf >>>)

Татаринов К. А. Звірі західних областей України (матеріали до вивчення фауни Української РСР). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. — 188 с.

Храневич В. Ссавці Поділля. Огляд систематичний. — Вінниця: Віндерждрук ім. Леніна, 1925. — 31 с. — (Кабінет виучування Поділля. Вип. 4).

Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с. ISBN 5-88500-064-6.

Шарлемань М. Звірі України. Короткий порадник до визначання, збірання і спостерігання ссавців (Mammalia) України. — Київ: Всеукр. кооп. вид. союз (Вукоопспiлка), 1920. — С. 1–83.

Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. Назви хребетних тварин / М. Шарлемань, К. Татарко — Київ: Держ. вид-во України, 1927. — С. 9–67. — (Словник зоологічної номенклатури. Ч. 2).

Corbet G. B. The mammals of the Palaearctic region: a taxonomic review. — London, Ithaca: Cornell University Press, 1978. — P. 1–314.

Dubois A. The genus in zoology: a contribution to the theory of evolutionary systematics. — Paris, 1988. — 124 p. — (Mem. Mus. natl. Nat. hist. — Serie A (Zoologie), Tome 140).

McKenna M. C., Bell S. K. Classification of mammals above species level. — New York: Columbia University Press, 1997. — P. I–XII + 1–631.

Wilson D. E., Reeder D. M. ( eds ). The Checklist of Mammal Names // Mammal Species of the World. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2005. — http://www.bucknell.edu/msw3/.